Психологиня Марина Іванова нагадує, що під час війни немає вірних чи невірних рішень. А кожна людина, обираючи той чи інший варіант, потім просто матиме справу з наслідками.
1. Вирішуючи виїхати, ви повинні звінати, що є велика ймовірність того, що ви не повернетеся додому. Для цього може бути багато причин, проте найпоширеніша – тривалість війни. За статистикою ООН, 80% людей не повертаються додому.
2. Перед від’їздом треба добре подумати, де ви будете жити, що їсти, де будете брати гроші після того, як певний час про вас потурбуються волонтери. Інакше з одного стресу від війни можна з легкістю поринути в стрес від виживання, на боротьбу з яким ресурсу може не вистачити.
3. Більшість людей, які їдуть, особливо до інших країн (проте таке є і у тих, хто просто змінив регіон перебування в межах своєї країни) стикаються з таким феноменом, як провина вцілілого або синдром біженця.
Люди можуть відчувати:
– непотрібність
– вину та/або сором за те, що в безпеці, у той час як рідні в небезпеці
– вину та/або сором за нездатність радіти своїй безпеці
– вину та/або сором за радість
– безпорадність
– злість, що рідні та близькі не їдуть
– сум за домом
– втрату сенсу життя
– можуть виникати суїцидальні думки та інше.
Звичайно, дуже важко залишатися в зоні бойових дій, і кидати все, до чого звик, навіщо працював і будував все своє життя. Зараз наше завдання – виробити психологічну гнучкість та вчитися пристосовуватися до обставин.
